Версiя для друку Обговорити в форумi

ЧИ ВШАНУЮТЬ МІСЦЕВІ ЧИНОВНИКИ ІМ'Я ВСЕСВІТНЬО ВІДОМОГО УКРАЇНСЬКОГО ВЧЕНОГО Л. П. СИМИРЕНКА НА КРИМСЬКІЙ ЗЕМЛІ?
Багатолітній досвід спілкування з унікальним і невмирущим чиновницьким плем'ям, виплеканим у райкомівських та обкомівських кабінетах, переконало мене в тому, що будь-яку справу, не ініційовану владою, зрушити з місця за радянської доби було практично неможливо.
Навіть після наукової та громадської реабілітації славетної родини Симиренків, яка відбулася у добу хрущовської відлиги, ім'я видатного вченого, неперевершеного знавця та дослідника кримського садівництва в Криму наважилися вшанувати лише у 1965 році. Тоді під тиском наукової громадськості Кримський обком благословив надання імені Левка Симиренка одному з наймолодших садівничих господарств у Присивашші (Совєтський район, с. Пруди).
Зауважимо, що у часи симиренківських експедицій по Криму у тих безводних місцях не росло жодного плодового дерева. А сам вчений упродовж свого тридцятилітнього вивчення кримського садівництва туди жодного разу не навідувався. У древніх історичних регіонах садівництва - Південнобережжі та Передгір'ї, садівничі господарства яких наділили безглуздими назвами та іменами злочинних комуністичних вождів, місце Левку Симиренку - гордості вітчизняної науки, не знайшлося. Хоч саме у цих місцях (про це свідчать наукові праці вченого) не було жодного саду і навіть плодового дерева, якого не відвідав би і не оглянув Л. П. Симиренко.
Моя довготривала боротьба з сімферопольськими "батьками" міста за увічнення імені Л. П. Симиренка у назві вулиці в престижному районі Сімферополя у 80-ті роки завершилась перейменуванням одного з жалюгідних завулків на занедбаній околиці. Не знайшлося місця видатному вченому і на пам'ятному знаку - міській книзі-скрижалі, яка з'явилася у ювілейний рік Сімферополя.
Майже через 20 років, вже у незалежній Україні, після прийняття Постанови Верховної Ради та розпорядження Кабінету Міністрів України "про вшанування пам'яті видатних українських вчених-садівників Л. П. Симиренка та В. Л. Симиренка" новітні чиновники, що вийшли з більшовицької шинелі, поховали у бюрократичній круговерті пропозиції Всеукраїнського інформаційно-культурного центру про увічнення імені видатного вченого у Сімферополі. Про цей ганебний факт переконливо засвідчує недолуга, на мою думку, гранично коротка відповідь чиновника з сімферопольської мерії.

ВЫПИСКА
из протокола комиссии по наименованию и переименованию улиц города Симферополя
25.03 2003 г.
г. Симферополь
ВОПРОС: "Увековечивание памяти Л. П. Симиренко"
Ходатайствует: Всеукраинский информационно-культурный центр в городе Симферополе.
Решили: Учитывая деятельность Л. П. Симиренко, рекомендовать решение этого вопроса в комплексе на территории Сельхозуниверситета (название вуза, памятник, улица), определив, за чей счет будут произведены все работы.
Начальник отдела культуры
зам. председателя комиссии Е. З. КИСИН

Я би не здивувався, коли б установа, керована цим провідником культури, рекомендувала вшанувати ім'я видатного українського вченого, який для уславлення Криму зробив набагато більше, ніж всі колишні й теперішні дрібні регіональні вожді, десь за Перекопом чи то під Києвом. Адже міг цілком серйозно заявити один з керманичів автономії горезвісної мєшковської доби: "Вот вы утверждаете, что Симиренко украинский ученый, пусть Украина и издает его труды".
Чи не з такої імперсько-шовіністичної дзвіниці дивиться на урядові постанови щодо вшанування пам'яті Симиренка і нинішній заступник голови Ради міністрів АР Крим "господин" Казарін та підпорядкований йому Реском з охорони культурної спадщини, вимагаючи надати документи про причетність Л. П. Симиренка до Криму та засвідчити хронологію його перебування на півострові. На такі роздуми наводить знайомство з листом зазначеного рескому:

Председателю Всекрымского общества ученых "Крым с Украиной" Вольвачу П. В.
Уважаемый Петр Васильевич!
По поручению заместителя Председателя Совета министров АР Крым В. П. Казарина Ваше письмо об увековечении памяти Л. П. Симиренко было внимательно рассмотрено в Рескомитете.
Информирую Вас, что для рассмотрения вопросов об установлении мемориальных досок необходимо представить в Рескомитет для согласования их тексты, а также исторические справки о пребывании и работе ученого-садовода и помолога в конкретных зданиях г. Симферополя с указанием даты, ссылаясь при этом на документальные свидетельства, архивные данные.
Финансирование изготовления и установки этих мемориальных досок может производиться по соответствующему решению Совета министров АР Крым.
Поскольку историческое название нынешней улицы К. Либкнехта было Долгоруковская, вряд ли будет целесообразным переименовывать ее в ул. Л. Симиренко.
Председатель Рескомитета С. В. Павличенко.

Зауважимо, що п. Казарін мав би добре знати, що його однопартійці у добу комуністичного тоталітаризму перетворили у табірний пил не лише десятки мільйонної української та кримськотатарської людності, знищили майже всю національну еліту та віками створені духовні надбання.
Безперечно, аби упродовж 20 - 50-х років минулого століття енкаведистські інквізитори не знищили кримські та симиренківські архіви, не спалили багатющі фонди уславленої кримознавчої бібліотеки "Таврика", зазначені вимоги рескому сьогодні можна було б виконати. Але навіть на підставі того, що вціліло, перш за все творчої спадщини видатного вченого, кожна неупереджена і шовіністично не заангажована людина не стане заперечувати величність внеску Л. П. Симиренка у вивчення та розвиток кримського садівництва та необхідність увічнення його імені на кримській землі.
Сподіваюся, що ці аргументи виявляться переконливими і для кримських чиновників, які в українській державі мають дбати про державні інтереси.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 28.05.2004 > Тема "Урок української"