Версiя для друку Обговорити в форумi

От скажіть, будь ласка, ким могла бути людина, яка пройшла такі життєві віхи: контролер на залізниці, прапорщик, начальник телеграфу, комендант головпошти, прикордонник, агент карного розшуку, інструктор з вирощування кролів і курей, міліціонер, швець, бухгалтер?..
Правильно: така людина могла бути тільки письменником. І не просто письменником, а сатириком. І звали її - Михайло Зощенко. У 20-х роках він мав неймовірну славу й популярність. Навіть доводилося переховуватись від шанувальників під чужим прізвищем. За віщо? А ви самі прочитайте, тоді й дізнаєтесь.

***

Кажуть, громадяни, в Америці лазні пречудові. Туди, наприклад, громадянин прийде, скине білизну в таку собі шухлядку і піде митися. За вухом навіть не почухає - мовляв, крадіжка там чи пропажа, номерка навіть не візьме.
Ну, можливо, котрийсь неспокійний американець і скаже лазневому:
- Гут бай, мовляв, доглянь тут.
Та й годі.
Помиється той американець, назад прийде, а йому чисту білизну подають - випрану й напрасовану. Онучі, либонь, біліші від снігу. Сподні зашиті, залатані. О де життя!
А в нас лазні теж нівроку. Але гірші. Хоча так само митися можна.
У нас хіба з номерками біда. Минулої суботи пішов я в лазню (не їхати ж, міркую, до Америки) - дають два номерки. Один за білизну, другий за пальто з шапкою.
А голий де ті номерки подіне? Кишень геть нема. Самий живіт і ноги. Гріх з тими номерками. До бороди не прив'яжеш.
Ну, прив'язав я до ніг по номерку, аби не одразу загубити. Увійшов у лазню. Номерки теперечки по ногах ляпають. Ходити зась. А ходити треба. Позаяк шаплик потрібен. Яке ж миття без шаплика? Гріх, та й годі.
Шукаю шаплика. Коли це один громадянин у трьох шапликах миється. В одному стоїть, у другому довбешку милить, а третій лівицею підтримує, щоб не поцупили.
Потяг я третій шаплик, хотів, між іншим, собі взяти, а громадянин не випускає.
- Що ж це ти, - каже, - чужі шаплики крадеш? Як уперіщу, - каже, - тебе шапликом між очі - не звеселієш.
Я й кажу:
- Не царський, - кажу, - режим, - шапликами періщити. Егоїзм, - кажу, - який. Треба ж, - кажу, - і другому помитись. Не в театрі, - кажу.
А він задом повернувся й миється.
"Не стояти ж, - думаю, - над його душею. Теперечки, - думаю, - він зумисне три дні буде митися".
Пішов собі.
Через годину дивлюсь, котрийсь дядечко заґавився, випустив шаплика з рук. По мило нагнувся чи й замріявся. Але я того шаплика собі взяв.
Теперечки й шаплика маю, так нема де сісти. А стоячи митись - яке ж це миття? Гріх, та й годі.
Гаразд. Стою навстоячки, держу
шаплик у руці, миюсь. А довкіл, матінко рідна, прання повним ходом іде. Той штани миє, той сподні тре, а той іще щось викручує. Щойно, скажімо, помився - знову брудний. Бризкаються, чорти. І шум такий стоїть від прання - митися не хочеться. Не чуєш, куди мило треш. Гріх, та й годі.
"А хай їм, - думаю, - грець. Удома домиюсь".
Іду, де роздягався. Видають на номер білизну. Бачу - все моє, штани не мої.
- Громадяни, - кажу. - На моїх дірка тут була. А на цих аж осьдечки.
А лазневий мовить:
- Ми, - каже, - дірок не пильнуємо. Не в театрі.
Гаразд. Одягаю ці штани, йду по пальто. Пальто видають - номерок вимагають. А номерок на нозі забутий. Роздягатися треба. Скинув штани, шукаю номерок - нема. Мотузок тут, на нозі, а папірця немає. Змився папірець.
Подаю лазневому мотузок - не хоче.
- На мотузку, - каже, - не видаю. Це, - каже, - будь-хто настриже мотуззя - пальтів не настачиш. Зажди, - каже, - доки публіка розійдеться, видам, яке лишиться.
Я кажу:
- Братику, а раптом яка хламида лишиться? Не в театрі ж, - кажу. - Видай, - кажу, - за прикметами. Одна, - кажу, - кишеня порвана, другої нема. А щодо ґудзиків, - кажу, - то верхній ще є, а нижнього й не питай.
Все-таки видав. І мотузки не взяв. Одягнувся я, надвір вийшов. Раптом згадав: мило забув. Вертаюся в лаз-ню - у пальті не пропускають.
- Роздягніться, - кажуть.
Я кажу:
- Я, громадяни, третій раз не можу роздягтись. Не в театрі, - кажу. - Видайте тоді хоч вартість мила.
Не дають.
Не дають - не треба. Пішов без мила.
Звісно, читач поцікавитись може: що це, мовляв, за лазня? Де вона? Адреса?
Яка лазня? Звичайнісінька. Котра за гривеник.
1924.
Переклад з російської.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2002 > Тема "Смішного!"