Версiя для друку Обговорити в форумi

 Якщо справді новий-старий Прем`єр Янукович - «людина слова», як про нього часто говорять однопартійці, і якщо його вивірене Універсалом національної єдності слово важить нині більше, ніж за часів першого прем`єрства, після цієї фрази, звернутої до підлеглих міністрів, найабсурдніша і найвстидобніша проблема нефінансування єдиної просвітницької української газети в Криму буде розв`язана раз і назавжди - і, може, й справді через тиждень!
 ТОМУ ЩО на «Кримську світлицю» у бюджеті 2006 р. виділено аж 800 тис. грн., з яких редакція на сьогодні, 11 серпня (!), не отримала ЖОДНОЇ копійки.
 ТОМУ ЩО першим урядом, який три роки тому припинив підтримку «Кримської світлиці», так вже чомусь склалося, став саме уряд Януковича.
 ТОМУ ЩО рукописи не горять - так само, як і підписана у жовтні 2003 р. главою уряду Януковичем Постанова «Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 роки». Згідно з цим документом, «Світлиця» щороку - по 2010-й включно - мала б отримувати з бюджету по 300 тис. грн.!
 Скільки ж «Кримська світлиця» - один з інструментів виконання державної мовної програми в такому мовно-проблемному регіоні, як Крим, фактично отримала коштів за всі ці роки? Будь ласка: у 2003 році (за Кучми, ще без усяких програм!) - майже 280 тис. грн.; у 2004-му - першому році виконання урядом Януковича ним же прийнятої програми - аж... 55 тис. грн. (крім того, на «Джерельце» кримський бюджет виділив 20 тис. грн.); у 2005-му - 50 тис. грн. (на «Джерельце» - вже 30 тис. грн.), у 2006 р. - 0,00 грн. (спасибі, «Просвіта» у липні підкинула 29 тис. грн.), на «Джерельце» із запланованих 35 тис. з кримського бюджету на сьогодні отримано 19 тис. грн. Ось така робота... І хоч би хтось слово подяки сказав замордованому такою державною й мовною політикою колективу за те, що втримали газету, не розгубили читачів і разом з ними - переконання у минущості такої недолугої політики і політиків та віри у неминуче - раннє чи пізнє - утвердження нашої Вітчизни.
 Редакція не збирається більше звертатися ні до прем`єра, ні до спікера, ні до президента (всі давно вже все знають) - хіба що цей номер «Світлиці» надішлемо в їхні канцелярії. З оцим листом, адресованим Прем`єр-міністру В. Януковичу ще три роки тому. Не знати, що є більшим приниженням: писати чи читати такі звернення - особливо напередодні 15-ї річниці нашої Української Незалежності...

 Прем`єр-міністру України
 ЯНУКОВИЧУ В. Ф.
 № 03-95 від 28.11 2003 р.

 Шановний Вікторе Федоровичу!
 Над долею „Кримської світлиці” - єдиної української просвітницької громадсько-політичної та літературної газети в Криму номінально українська верховна влада продовжує збиткуватися й далі. Як стало відомо, у прийнятому нещодавно Законі про Державний бюджет України брутально проігнороване задеклароване рекомендаціями цьогорічних парламентських слухань рішення про надання фінансової допомоги „Кримській світлиці” окремим рядком з Держбюджету. Це означає, що газета, яка тільки-но після більш як піврічного з початку 2003 року фінансового голодомору почала підніматися з колін, чи не вперше за всі роки свого існування спромоглася розгорнути передплатну кампанію, провела кілька резонансних українотворчих духовних акцій, тепер знову буде вимушена вимолювати у влади можливості розбудовувати Україну в найбільш зрусифікованому її регіоні – Автономній Республіці Крим. Знову замість того, щоб усі творчі зусилля спрямувати на подальше творення добротного, авторитетного, тиражного, за духом і змістом українського часопису (а з нового року «Світлиця» планувала удвічі збільшити періодичність виходу), редакційний колектив буде приречений на вічну боротьбу за виживання.
 У редакції не залишається іншого виходу, як знову бити в усі дзвони, привертаючи увагу представників влади, депутатського корпусу, громадськості, світової спільноти до проблем єдиного кримського державномовного видання, яке покликане задовольняти мовно-освітні та духовні запити численної кримської української громади. Просимо Вас, шановний Вікторе Федоровичу, посприяти в тому, аби означена Рекомендаціями травневих парламентських слухань фінансова допомога "Кримській світлиці" була врахована у поправках до Держбюджету України і газета в майбутньому змогла продовжити свою українотворчу діяльність в Автономній Республіці Крим.
 Бо "Кримська світлиця" - це не просто загартоване кримськими реаліями якісне політичне і просвітницьке видання, якому вже не треба розпочинати свій шлях до читача з нуля. Це шматочок духовної території, державницький інформаційний плацдарм на невпинно дрейфуючому в бік північного сусіда півострові, відвойований і втриманий до сьогодні купкою ентузіастів. Не даймо ж втратити нашу українську духовну територію в ущент зрусифікованій автономії, за яку нам гуртом боротися ще не один рік!
 Віктор КАЧУЛА,
 головний редактор «КС».

ХТО "СВІТЛИЦЮ" НЕ ЧИТАЄ - ТОЙ КОМП`ЮТЕРА НЕ МАЄ!

 Ще один документ з 2003 року - прес-реліз про одну з масових газетних акцій (як казав дідусь Ленін, газета - не тільки колективний пропагандист і агітатор, але й колективний організатор!), з допомогою якої «Світлиця» сіяла у кримську цілину українське слово, пісню, культуру, духовність, історію - дай, Боже, відродити це цьогоріч!
 27 грудня 2003 року у м. Сімферополі відбудеться фінал традиційного мовно-літературно-історично-пісенно-комп`ютерного конкурсу "Аладдін", що його з метою популяризації української мови, літератури, історії, культури, народних традицій вже четвертий рік підряд проводить серед школярів Криму Всеукраїнська громадсько-політична та літературна газета «Кримська світлиця». Цього року у конкурсі взяли участь учні із 33-х навчальних закладів не лише Автономної Республіки Крим, але й Запорізької,  Донецької та Волинської областей.
 Протягом року команди, до складу яких увійшли по 10 кращих учнів з кожної школи, відповідали на запитання, які постійно друкувалися у спеціальній ігровій рубриці "Кримської світлиці" - "Аладдін", набираючи у такий спосіб призові очки. За їх сумою наприкінці року і була визначена група із шести команд-фіналісток.
 У цьому році до фінальної частини змагання вийшли шість команд: «РАЙЗ» та «ІНТЕР» (технічний гурток Новоандріївського БК, Сімферопольський р-н), «СЛАВНОЦВІТ» (Славнівська загальноосвітня школа, Роздольненський р-н), «ФРУНЗЕВЦІ» (Красноперекопська загальноосвітня школа № 2), «РОКСОЛАНА» (Октябрська загальноосвітня школа, Первомайський р-н), «АВАНГАРД» (Керченське ПТУ № 11).
 Як і торік, у 2003 році серед команд-фіналісток буде розіграно ТРИ персональні комп`ютери, які редакції "Кримської світлиці" вдалося залучити до призового фонду з допомогою спонсорів. Крім того, ЩЕ ОДИН - індивідуальний комп`ютер розіграють між собою в очному інтелектуальному поєдинку капітани усіх команд-учасниць турніру.
 Конкурс відбуватиметься у п`яти номінаціях: мовній, літературній, історичній, пісенній і комп`ютерній. Останнє змагання проводитиметься на призових комп`ютерах, які будуть задіяні у турнірі. До участі у роботі конкурсного журі запрошені працівники Міністерства освіти АРК, Таврійського національного університету, Рескомітету з інформації Криму, відомі кримські діячі науки та культури.
 З метою популяризації і подальшого поширення цього важливого навчально-виховного заходу, який отримав схвалення і підтримку у Міністерстві освіти Криму та Міністерстві освіти і науки України, редакція "Кримської світлиці" запрошує на конкурс, який відбудеться у суботу, 27 грудня, за адресою: м. Сімферополь, вул. Калініна, 4 (клуб Військ берегової охорони), початок об 11-й год., колег з кримських засобів масової інформації, представників владних інституцій, громадських організацій, політичних партій, котрі схвалюють саме такий - ненав`язливий, толерантний спосіб утвердження державної мови на півострові, пробудження серед молоді інтересу до оволодіння українською історичною, літературною, духовною спадщиною та збагачення комп`ютерними знаннями. До слова, мовно-комп`ютерний конкурс для школярів "Аладдін" у 2002 році в творчому конкурсі журналістської майстерності "Срібне перо" був відзначений Рескомітетом з інформації АРК дипломом II ступеня, як краща журналістська акція року.

 І НАОСТАНОК - НЕВЕЛИЧКИЙ СКАНДАЛ. Крім того, що на фіналі "Аладдіна" будуть названі і вшановані всі ті, хто підтримував дитячий конкурс - хто комп`ютерами, хто організаційно, хто хоча б морально, редакція "КС" має намір розсекретити назву однієї з політичних партій, кримський лідер якої, спекулюючи на удаваній любові до підростаючого покоління, впродовж майже цілого року безсовісно дурив і дітей, і редакцію, обіцяючи (при свідках!) надати один з головних призів для проведення цієї українотворчої акції.
 Країна повинна знати своїх "героїв"...

 P. S. Скандалу не сталося - почитавши цього папера, партія дала таки комп`ютера на приз.
А всього за час проведення змагання редакція вручила їх кримським школярам аж 14!
 Здається, у цьому «Світлицю» ще ніхто не перевершив - і не тільки в Криму. Не скажете, чому? Бо це більше нікому не треба?!
 
 
На фото: Таким чисельним був колектив «Світлиці» (і це ще не всі!) три роки тому... до затвердження урядом «Програми розвитку і функціонування української мови». Постійні читачі пам`ятають, що редакція тоді розташовувалася не у трьох, як тепер, а в п`яти кімнатах на третьому поверсі артеківської бази-готелю. А ще більше, напевне, згадуються ті гучні добрі справи, які вершила газета: мовно-комп`ютерні, літературні, пісенні масові конкурси для молоді, для небайдужих, для світлих душею. «Світлиця» тоді виходила на 24-х сторінках, щотижня - з дитячим, молодіжним та спортивним додатками. Скільки тем, скільки проблем охоплювала - газета справді починала спинатися на ноги. Кому це все заважало?

 ЛІТЕРАТУРНІ ПАРАЛЕЛІ
«МЫ ВАС ИСПЫТЫВАЛИ... НИКОГДА И НИЧЕГО НЕ ПРОСИТЕ!»
 Веселый ужин продолжался. Свечи оплывали в канделябрах, по комнате волнами распространялось сухое, душистое тепло от камина. Наевшуюся Маргариту охватило чувство блаженства. Она глядела, как сизые кольца от сигары Азазелло уплывали в камин и как кот ловит их на конец шпаги. Ей никуда не хотелось уходить, хотя и было, по ее расчетам, уже поздно. Судя по всему, время подходило к шести утра. Воспользовавшись паузой, Маргарита обратилась к Воланду и робко сказала:
 - Пожалуй, мне пора... Поздно.
 - Куда же вы спешите? - спросил Воланд вежливо, но суховато. Остальные промолчали, делая вид, что увлечены сигарными дымными кольцами.
 - Да, пора, - совсем смутившись от этого, повторила Маргарита и обернулась, как будто ища накидку или плащ. Ее нагота вдруг стала стеснять ее. Она поднялась из-за стола. Воланд молча снял с кровати свой вытертый и засаленный халат, а Коровьев набросил его Маргарите на плечи.
 - Благодарю вас, мессир, - чуть слышно сказала Маргарита и вопросительно поглядела на Воланда. Тот в ответ улыбнулся ей вежливо и равнодушно. Черная тоска как-то сразу подкатила к сердцу Маргариты. Она почувствовала себя обманутой. Никакой награды за все ее услуги на балу никто, по-видимому, ей не собирался предлагать, как никто ее и не удерживал. А между тем ей совершенно ясно было, что идти ей отсюда больше некуда. Мимолетная мысль о том, что придется вернуться в особняк, вызвала в ней внутренний взрыв отчаяния. Попросить, что ли, самой, как искушающе советовал Азазелло в Александровском саду? «Нет, ни за что», - сказала она себе.
 - Всего хорошего, мессир, - произнесла она вслух, а сама подумала: «Только бы выбраться отсюда, а там уж я дойду до реки и утоплюсь».
 - Сядьте-ка, - вдруг повелительно сказал Воланд. Маргарита изменилась в лице и села. - Может быть, что-нибудь хотите сказать на прощанье?
 - Нет, ничего, мессир, - с гордостью ответила Маргарита, - кроме того, что если я еще нужна вам, то я готова охотно исполнить все, что вам будет угодно. Я ничуть не устала и очень веселилась на балу. Так что, если бы он и продолжался еще, я охотно бы предоставила мое колено для того, чтобы к нему прикладывались тысячи висельников и убийц, - Маргарита глядела на Воланда, как сквозь пелену, глаза ее наполнялись слезами.
 - Верно! Вы совершенно правы! - гулко и страшно прокричал Воланд, - так и надо!
 - Так и надо! - как эхо, повторила свита Воланда.
 - Мы вас испытывали, - продолжал Воланд, - никогда и ничего не просите! Никогда и ничего, и в особенности у тех, кто сильнее вас. Сами предложат и сами всё дадут! Садитесь, гордая женщина! - Воланд сорвал тяжелый халат с Маргариты, и опять она оказалась сидящей рядом с ним на постели. - Итак, Марго, - продолжал Воланд, смягчая свой голос, - чего вы хотите за то, что сегодня вы были у меня хозяйкой? Чего желаете за то, что провели этот бал нагой? Во что цените ваше колено? Каковы убытки от моих гостей, которых вы сейчас наименовали висельниками? Говорите!
И теперь уж говорите без стеснения: ибо предложил я...
 Михаил БУЛГАКОВ.
 «Мастер и Маргарита».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 11.08.2006 > Тема "З потоку життя"