|
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Урок української"
#4 за 26.01.2007
ГОРД╤╥В ВУЗОЛ УКРА╥НОМОВНО╥ ОСВ╤ТИ У КРИМУ ╤ ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ
(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ╤СТОР╤Я, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ)
(Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1 - 3).
В╕дсутн╕сть державно╖ уваги до болючих проблем кримського укра╖нства в уже незалежн╕й Укра╖н╕ п╕дрива╓ дов╕ру до вс╕х г╕лок влади ╕ поглиблю╓ процес зрос╕йщення укра╖нського населення. Зазначену деструктивну тенденц╕ю досить ч╕тко висв╕тлю╓ останн╕й перепис населення, проведений у 2001 роц╕. В╕н теж зд╕йснювався в атмосфер╕ розгнуздано╖ шов╕н╕стично╖ ╕стер╕╖ та шаленого тиску пророс╕йських сил на опитувач╕в. Саме через тиск ╕ фальшування к╕льк╕сть укра╖нц╕в у Криму в 2001 роц╕, пор╕вняно з 1989 роком, скоротилася майже на 134 тисяч╕. Кожн╕й мисляч╕й людин╕ ц╕лком зрозум╕ло, що таке зменшення державотворчо╖ нац╕╖ на сво╖й територ╕╖ у мирний час не пов'язане з м╕грац╕╓ю в ╕нш╕ рег╕они Укра╖ни, як це спостер╕галося з рос╕йським населенням (п╕сля 1991 року в╕дбувався процес повернення рос╕ян на ╕сторичну батьк╕вщину).
Стосовно ж укра╖нц╕в, то значне зменшення ╖х м╕ж двома переписами пов'язане з хитромудрим ман╕пулюванням обл╕ковцями графою "нац╕ональн╕сть". На жаль, у нашому розпорядженн╕ в╕дсутн╕ дан╕ про чисельн╕сть нац╕ональних груп у р╕зних населених пунктах. А саме вони й дозволили б з'ясувати справжню причину р╕зкого зменшення чисельност╕ укра╖нц╕в у Криму в пер╕од з 1989 по 2001 р╕к. Укра╖нську владу (без-перечно, коли б у н╕й були присутн╕ патр╕оти-державники) мало б занепоко╖ти як р╕зке зменшення чисельност╕ укра╖нського населення у Криму, так ╕ ганебний для влади ╕ державотворчо╖ нац╕╖ факт, що лише 40 в╕дсотк╕в кримських укра╖нц╕в вважають укра╖нську мову р╕дною. Мабуть, щось аномальне в╕дбува╓ться у наш╕й держав╕, коли за роки незалежност╕ лише 40,4 в╕дсотка етн╕чних укра╖нц╕в Криму вважають укра╖нську мову р╕дною. Не робить чест╕ батькам нац╕╖ та вс╕м попередн╕м президентам, сп╕керам, парламенту та генеральним прокурорам ╕ те, що за роки незалежност╕ Укра╖ни тих, хто визна╓ укра╖нську мову р╕дною, зменшилось майже на 20%. Коли б таке сталося у будь-як╕й цив╕л╕зован╕й кра╖н╕, то пров╕дники держави мали б уже постати перед судом нац╕╖. Незаперечн╕ статистичн╕ дан╕ св╕дчать, що це не лише у Криму, але й у сх╕дних областях Укра╖ни з мовчазно╖ згоди, а в╕рн╕ше, при потуранн╕ м╕сцево╖ влади, продовжу╓ться зрос╕йщення етн╕чних укра╖нц╕в. А це, на наш погляд, ╓ найб╕льшою загрозою нац╕ональн╕й безпец╕ Укра╖ни. Якщо не зупинити цей нац╕ональний Чорнобиль, то ближчим часом в╕д нашо╖ держави залишиться лише назва. Правда, затят╕ укра╖нофоби у сво╖х шов╕н╕стичних лаштунках вже мають ╕ нову-стару назву: Малорос╕ю або Новорос╕ю. Аби цього не трапилося, держава ма╓ зробити укра╖номовну осв╕ту стратег╕чно-пр╕оритетним напрямком.
Це питання ╓ найважлив╕шим державним завданням не лише для Криму, але й ╕нших п╕вденних та сх╕дних областей Укра╖ни. Без довготривало╖ нац╕онально╖ програ-ми в╕дродження та розвитку як середньо╖, так ╕ вищо╖ осв╕ти державною мовою, зазначену проблему не вир╕шити. На жаль, за 15 рок╕в незалежност╕ Укра╖ни тако╖ довготривало╖ стратег╕чно╖ програми осв╕ти державною мовою не опрацьовано н╕ ки╖вськими, н╕ кримськими урядовцями. В╕дсутн╕сть ╖╖ спонукала укра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ упродовж вс╕х рок╕в займатися ц╕╓ю важливою державною проблемою.
Пров╕дний укра╖нський вчений-ф╕лолог та укра╖нознавець, академ╕к Петро Кононенко справедливо зазнача╓: "Проблема проблем - створення укра╖нсько╖ нац╕онально╖ системи осв╕ти, яка б, по-перше, в╕дпов╕дала завданням: характеру розвитку Укра╖ни як суверенно╖ держави; по-друге - в╕дбивала тенденц╕╖ сучасно╖ системи педагог╕ки - укра╖нсько╖ та заруб╕жно╖, по╓днувала традиц╕йн╕ новочасн╕ засади, патр╕отизм ╕ профе-с╕онал╕зм, виховн╕ ╕ п╕знавальн╕ аспекти (Петро Кононенко, Тарас Кононенко "Укра╖нська осв╕та ╕ наука на сучасному етап╕: проблеми ╕ перспективи". Укра╖нознавство, 41(6). 2003).
Створенням укра╖номовних клас╕в та шк╕л укра╖нськ╕ громадськ╕ орган╕зац╕╖ Криму розпочали оп╕куватися ще у добу горбачовсько╖ перебудови. Розвиток укра╖номовного шк╕льництва став головним програмним завданням створених наприк╕нц╕ 80 - на початку 90-х рок╕в Кримського товариства укра╖нсько╖ мови, Всекримського товариства "Просв╕та" ╕м. Т. Шевченка, Всекримського товариства вчених та редакц╕╖ газети "Кримська св╕тлиця".
Вельми складна й суперечлива пол╕тико-правова ситуац╕я в Автономн╕й Республ╕ц╕ Крим, орган╕зац╕я республ╕канського м╕н╕стерства осв╕ти ╕ л╕кв╕дац╕я державно╖ вертикал╕ управл╕ння ц╕╓ю галуззю зробили осв╕ту майже некерованою центром.
Антиукра╖нськ╕ осв╕тянськ╕ чиновники п╕д виглядом введення у шк╕льн╕ програми безглуздого ╕нтегрального курсу л╕тератури на початку 90-х рок╕в фактично л╕кв╕дували у кримських загальноосв╕тн╕х школах дисципл╕ну "укра╖нська мова та л╕тература". Зам╕сть окремого курсу укра╖нсько╖ л╕тератури в кримських школах стали вивчати "╕нтегральний курс". В╕н був справжн╕м конгломератом з рос╕йсько╖, укра╖нсько╖ та кримськотатарсько╖ л╕тератур. Сп╕вв╕дношення годин м╕ж рос╕йською та укра╖нською мовами за ц╕╓ю новаторською програмою виявилося дис-крим╕нац╕йним для останньо╖. У 5 - 11-х класах на рос╕йську л╕тературу в╕дводилося 646 годин, а на укра╖нську 289.
Викладання "╕нтегрального курсу л╕тератури" зазвичай доручали учителям рос╕йсько╖ л╕тератури, як╕ не знали н╕ укра╖нсько╖, н╕ кримськотатарсько╖ мов. Тому учн╕ вивчали, як правило, лише рос╕йську л╕тературу. Учител╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури змушен╕ були вести лише уроки з укра╖нсько╖ мови. Таке зневажливе ставлення до вивчення укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури у кримських школах, безумовно, у подальшому не сприяло в╕дкриттю н╕ укра╖нських крас╕в, н╕ створенню укра╖нських шк╕л.
Майже в╕с╕м рок╕в укра╖нська громада воювала з кримською владою за в╕дкриття першо╖ на теренах Криму з часу проголошення незалежност╕ Укра╖ни укра╖нсько╖ школи- г╕мназ╕╖. ╥╖ в╕дкрили лише 1 вересня 1997 року. Для не╖ вид╕лили малопристосоване прим╕щення, що унеможливлювало повноц╕нне функц╕онування навчального закладу. Звернення батьк╕в, громадських орган╕зац╕й, п╕клувально╖ ради та кер╕вництва г╕мназ╕╖ щодо надання, в╕рн╕ше, повернення ╖й узаконеного прим╕щення укра╖нсько╖ школи-╕нтернату, який ╕снував до початку 80-х рр., наразилося на шалений спротив депутатського корпусу у Верховн╕й Рад╕ автоном╕╖. Через це г╕мназ╕ю перевели до закритого дитячого садочка, де умови були дещо кращими, але також не в╕дпов╕дали необх╕дним сан╕тарно-г╕г╕╓н╕чним та навчальним нормам. В арх╕в╕ г╕мназ╕╖ ще й донин╕ збер╕га╓ться гидка анон╕мна еп╕столяр╕я, яка засв╕дчу╓ зоолог╕чну ненависть певних пол╕тичних сил та ╕мперсько-шов╕н╕стичних орган╕зац╕й до укра╖нсько╖ культури, укра╖нсько╖ осв╕ти, укра╖нського слова.
21.VII 1998 року Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни п╕д тиском нац╕онал-патр╕отично╖ громадськост╕ прийняв Постанову "Про державний стандарт осв╕ти", у якому досить ч╕тко визначено: до ╕нвар╕антно╖ частини належать так╕ обов'язков╕ предмети: укра╖нська мова, ╕стор╕я Укра╖ни, всесв╕тня ╕стор╕я, укра╖нознавство. По вс╕й Укра╖н╕ зазначен╕ дисципл╕ни мали впроваджуватися в навчальний процес з 1 вересня 2001 року. Але у реальному житт╕ осв╕тянське чиновництво цю постанову фактично заблокувало. У багатьох школах повноц╕нний курс укра╖нознавства зам╕нили курсом для 1 - 4-х клас╕в "Я ╕ моя Укра╖на". П╕зн╕ше ╕ його п╕дм╕нили банальними опусами про довк╕лля, вихолостивши з нього вс╕ елементи укра╖нознавства та патр╕отичного виховання. Нин╕ у багатьох навчальних заклада╓ п╕вдня та сходу Укра╖ни зам╕сть укра╖нознавства виклада╓ться кра╖нознавство або народознавство.
Знайомство з проектами осв╕тянських чиновник╕в щодо розвитку осв╕ти у Криму переконливо доводить, що М╕н╕стерство осв╕ти ╕ науки Укра╖ни не ма╓ концептуального бачення ╖╖ розвитку, св╕домо прихову╓ ганебний стан осв╕ти державною мовою ╕ займа╓ться м╕фотворч╕стю. Адже нав╕ть у програмному зб╕рнику "Осв╕та Укра╖ни за роки незалежност╕: стан, перспективи", випущеному напередодн╕ ╤╤ Всеукра╖нського з'╖зду осв╕тян, у розд╕л╕, присвяченому стану та завданням осв╕тньо╖ сфери в АР Крим, наголошу╓ться на ╖╖ державотворчому та патр╕отичному наповненн╕. У в╕дпов╕дност╕ з чиновницьким баченням осв╕тн╕ заклади Криму працюють за напрямами: збереження досягнень минулого; усунення суперечностей у розвитку сфери осв╕ти; приведення системи осв╕ти в╕дпов╕дно до нових закон╕в; забезпечення розвитку осв╕ти в╕дпов╕дно до оновлення показник╕в ╕ вимог сучасно╖ динам╕ки розвитку осв╕ти; реал╕зац╕я вимог модерн╕зац╕╖ осв╕ти; досягнення стаб╕льно╖ роботи заклад╕в осв╕ти.
Як бачимо, у ц╕й чиновницьк╕й абракадабр╕ нав╕ть згадки нема╓ про те, у як╕й держав╕ функц╕ону╓ кримська осв╕та ╕ патр╕от╕в яко╖ кра╖ни мають виховувати автономн╕ осв╕тн╕ заклади. Мабуть, ма╓ рац╕ю академ╕к Петро Кононенко, стверджуючи: "Крив╕ дзеркала кримсько╖ осв╕ти стають г╕перболо╖дами, бо, зазначивши, що в Криму в╕дбуваються значн╕ к╕льк╕сн╕ та як╕сн╕ зм╕ни, автори переходять до цин╕чно╖ м╕фолог╕╖: у Криму, мовляв, "забезпечено в╕льний виб╕р мови навчання", з 1 вересня 1997 р. державна мова вивча╓ться як обов'язковий предмет ус╕ма учнями загальноосв╕тн╕х заклад╕в".
Вивчення стану укра╖номовно╖ осв╕ти у Криму, проведене делегац╕╓ю Укра╖нсько╖ Всесв╕тньо╖ Координац╕йно╖ Ради п╕д кер╕вництвом Михайла Гориня, показало: "Програми розвитку осв╕ти як укра╖нсько╖ в Криму нема╓; кадри для р╕зних ланок осв╕ти в Криму з урахуванням суверенност╕ Укра╖ни на укра╖нознавч╕й основ╕ ╕ в належних масштабах не готуються, зате очевидно виража╓ться тенденц╕я формування ╖х силами московських ВНЗ, нав╕ть юрист╕в, у б╕льшост╕ з 408 шк╕л укра╖нських п╕дручник╕в не те що 85, а й 50% нема╓; державна - укра╖нська практично функц╕ону╓ в ╓дин╕й С╕мферопольськ╕й укра╖нськ╕й г╕мназ╕╖ (директор Н. Руденко), жевр╕╓ ще в трьох школах ╕ попелюшкою почува╓ться в ус╕х ╕нших".
Тугий вузол укра╖номовно╖ осв╕ти у Криму упродовж стол╕ть св╕домо ╕ ц╕леспрямовано запл╕тав ╕ затягувався не одним покол╕нням безсмертного ╕мперсько-шов╕н╕стичного чиновництва. На в╕дм╕ну в╕д попередн╕х епох у добу незалежност╕ Укра╖ни досв╕дчене кримське чиновництво, сформоване антидержавницькими пол╕тичними силами, лише ╕м╕ту╓ "бурхливу" д╕яльн╕сть у царин╕ створення та розвитку укра╖номовно╖ осв╕ти.
╤ сьогодн╕, аби зрушити з мертво╖ точки це вельми складне питання ╕ розпочати розв'язувати цю болючу й ганебну для цив╕л╕зовано╖ кра╖ни проблему, нин╕шн╕м керманичам потр╕бно усв╕домити, що повноц╕нне функц╕онування ╕ розвиток укра╖нсько╖ мови як загалом в Укра╖н╕, так ╕ у кожному з рег╕он╕в, ╓ першочерговою справою нац╕онально╖ безпеки Укра╖ни.
Як справедливо зазнача╓ професор Петро Кононенко, ╕гнорування проблем розвитку державно╖ мови та патр╕отичного виховання "загрожу╓ пог╕ршенням не т╕льки мовно╖ чи культурно╖ ситуац╕╖ в кра╖н╕, а й гуман╕стично-╕деолог╕чного кл╕мату: актив╕зац╕╓ю тенденц╕й на ще гостр╕шу парт╕йну й конфес╕йну конфронтац╕ю, на пропаганду верс╕й федерал╕зму ╕ рег╕онал╕зму, н╕г╕л╕зму щодо нац╕онально-державницьких пр╕оритет╕в, що межу╓ з антидержавницькою д╕яльн╕стю та ор╕╓нтац╕╖ молод╕".
Останн╕ траг╕чн╕ ╕ вельми конфл╕ктн╕ президентськ╕ та парламентськ╕ перегони в Укра╖н╕ та орган╕зован╕ чужою державою антиукра╖нськ╕ та антинатовськ╕ протестн╕ акц╕╖ в Криму вл╕тку 2006 року, з широким залученням ╕ використанням шк╕льно╖ та студентсько╖ молод╕, наочно продемонстрували не лише патолог╕чн╕ прогалини, але й ц╕лковиту в╕дсутн╕сть патр╕отичного виховання у кримських осв╕тн╕х закладах. ╤сторичний досв╕д переконливо засв╕дчу╓, що патр╕ота сво╓╖ кра╖ни можна виховати лише державною мовою та на об'╓ктивн╕й ╕стор╕╖ свого народу. Ма╓мо усв╕домити, що чужою мовою за всю ╕стор╕ю людства не була створена жодна нац╕ональна держава.
Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ, доктор ф╕лософ╕╖ у галуз╕ б╕олог╕╖, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ.
(Продовження в наступному номер╕).
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4418
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
