Давня мудр╕сть говорить, що людина - творець свого щастя. Щастя - це вм╕ння в╕ддавати ус╕ сво╖ сили, сво╓ душевне тепло, полум'я свого серця служ╕нню людям. ╤ саме така самов╕ддан╕сть, народжена високим гуман╕змом, ╕ робить людину щасливою. ╤ все ж таки, де кри╓ться кор╕ння справжнього щастя? В╕дпов╕дь може бути одна: у прац╕. У С╕мферопольському район╕ працю╓ великий агропромисловий комб╕нат "Виноградний", який спец╕ал╕зу╓ться на вирощуванн╕ винограду, виробництв╕ високояк╕сних виноматер╕ал╕в для приготування широкого асортименту тихих та ╕гристих вин, коньячних спирт╕в. Зародження, становлення та розвиток цього виноградарсько-виноробного г╕ганта насичене багатьма пам'ятними та повчальними по-д╕ями, що складають одну з найяскрав╕ших стор╕нок в ╕стор╕╖ в╕тчизняного виноробства. ...У 1822 роц╕ в долин╕ нешироко╖ р╕чки Булганак н╕мецькими колон╕стами було засновано дек╕лька поселень: Кроненталь, Нойзац, Фр╕денталь, як╕ й утворили п╕зн╕ше Нойзацький колон╕стський округ. Н╕мц╕ старанно працювали на м╕сцевих родючих землях. На них вони заклали перш╕ плодов╕ сади та виноградники. Саме ц╕ виноградн╕ насадження й визначили в майбутньому спец╕ал╕зац╕ю господарств, як╕ розвивалися в Булганацьк╕й долин╕. У 1914 роц╕ село Кроненталь перейменували на Булганак. У 1945 роц╕, п╕сля депортац╕╖ з Криму м╕сцевих татар, цей населений пункт отриму╓ нову назву, у дус╕ руських билин - Кольчугине. У майбутньому це село стане центральною садибою спец╕ал╕зованого радгоспу-заводу "Виноградний", який згодом став агропромисловим комб╕натом. А починалося все в середин╕ п'ятдесятих рок╕в минулого стол╕ття, ╕з зовс╕м непом╕тно╖, буденно╖ под╕╖. У грудн╕ 1956 року до радгоспу "Булганак" при╖хав, призначений його директором, Георг╕й Миколайович Авраамов. Це був високий, м╕цний, гарний чолов╕к, з лукавою та розумною усм╕шкою на привабливому обличч╕. Центральна садиба радгоспу складалася з двох за╖жджених гужовими бричками старих дор╕г ╕ к╕лькох хатинок. Ан╕ водопроводу, ан╕ електричного осв╕тлення. Визначна пам'ятка - велике кладовище н╕мецьких колон╕ст╕в, з багатьма ма-сивними мармуровими хрестами. Все господарство радгоспу - невелик╕ площ╕ зернових з низьким урожа╓м ╕ к╕лька д╕лянок, зас╕яних знид╕лим бавовником. Видовище було жахливе. Близько трьохсот роб╕тник╕в працювали за м╕зерн╕ трудодн╕, оплату за як╕ видавали в к╕нц╕ с╕льськогосподарського року. Це був нелегкий час в╕дродження народного господарства, знищеного жорстокою руйн╕вною в╕йною. "Коли пере╖хали до радгоспу "Булганак", - згаду╓ дружина директора, - п╕знали лиха - н╕ деревця, н╕ електрики, працював лише тр╕скучий бензиновий движок, темрява, бездор╕жжя, грязюка, з╕ вс╕╓╖ бухгалтерсько╖ "техн╕ки" - дерев'яна рах╕вниця в зламан╕й рамц╕". У той суворий час потр╕бн╕ були вм╕л╕, р╕шуч╕, енерг╕йн╕ д╕╖ ╕ так╕ ж люди... Народився Георг╕й Миколайович Авраамов в укра╖нському м╕ст╕ Проскуров╕ 26 лютого 1924 року, у родин╕ в╕йськовослужбовця. Коли йому було чотири роки, с╕м'я пере╖хала до С╕мферополя. Тут, навесн╕ 1941 року зак╕нчив середню школу. Повнол╕ття юнака зб╕глося з початком страшно╖ в╕йни. У юнацьк╕ роки Георг╕й серйозно займався в м╕сцевому ав╕аклуб╕, який був евакуйований на початку в╕йни у м╕сто Ртищеве, углиб Рос╕╖. Зв╕дти хлопця направили на навчання до Саратовського танкового училища. У розпал╕ в╕йни молодший лейтенант Георг╕й Авраамов брав участь у г╕гантськ╕й танков╕й битв╕ п╕д селом Прохор╕вка. Тут в╕н отримав першу бойову нагороду - медаль "За в╕двагу". Пот╕м брав участь у тяжких боях п╕д Стал╕нградом, де його було поранено. П╕сля шпиталю отримав направлення на навчання у танков╕й академ╕╖ в Москв╕. Служив ад'ютантом у маршала бронетанкових в╕йськ П. С. Рибалка. У 1947 роц╕ демоб╕л╕зувався ╕ вступив на заочне в╕дд╕лення агроном╕чного факультету Кримського с╕льськогосподарського ╕нституту ╕м. М. ╤. Кал╕н╕на. У цей же час працював на посад╕ агронома-тютюнника кримського тресту "Тютюнсировина" у С╕мферопол╕. З 1952 по 1956 р╕к був головою радгоспу "Соц╕ал╕зм". В╕н зум╕в за неповн╕ чотири роки вивести господарство з б╕дност╕, зробити його передовим. З майбутньою дружиною познайомився в сел╕ Генеральському Алуштинського району, де Тамара Васил╕вна працювала в м╕сцевому фельдшерсько-акушерському пункт╕, а Георг╕й Миколайович був директором тютюнового радгоспу "Алуштинський". У 1956 роц╕ став директором радгоспу "Булганак" С╕мферопольського району - "прабатька" АПК "Виноградний". Жив Г. М. Авраамов в одноповерховому будинку на краю села. З роками з'являлися нов╕ господарськ╕ споруди, трохи розширився будинок. Зростала родина, було вже п'ятеро д╕тей. З╕ сво╓ю дружиною, Тамарою Васил╕вною, прожив у мир╕ й злагод╕ 46 рок╕в. У т╕ роки, як ╕ вся багатостраждальна кра╖на, Кримська область реал╕зовувала ╕сторичний "план перетворювання природи" - насадження полезахисних л╕сосмуг, наполегливо працювала над зб╕льшенням виробництва продукц╕╖ с╕льсько-го господарства, та, кр╕м того, - виконувала програму перетворювання Криму на "край кв╕тучих сад╕в ╕ виноградник╕в". Саме ця програма й була покладена новим директором в основу перспективного розвитку "Булганака". М╕сцев╕ земл╕ привернули увагу Георг╕я Миколайовича прихованими можливостями багатих врожа╖в винограду. В╕н продовжив починання н╕мецьких колон╕ст╕в ╕ почав розвивати цю благородну культуру. Георг╕й Миколайович Авраамов мав тонку ╕нту╖ц╕ю господарника, волод╕в агроном╕чними знаннями. В╕н зум╕в моб╕л╕зувати радгоспний колектив на розвиток саме ц╕╓╖ перспективно╖ галуз╕, добре розум╕ючи, що виноградники у передг╕рн╕й зон╕ - це ст╕йке джерело доход╕в. П╕д виноградн╕ плантац╕╖ в╕дводили нов╕ земл╕, тут заклали виноградну шк╕лку, побудували прищеплювальний комплекс. Усе робилося з розрахунком на перспективу. Водночас велось широке житлове буд╕вництво. У середньому за р╕к заселяли до трьохсот будинк╕в! Паралельно з насадженням виноградник╕в заклали фундамент п╕д завод вторинного виноробства. Час вимагав в╕д кер╕вника енерг╕йних темп╕в, високо╖ орган╕зац╕╖ та в╕дпов╕дальност╕ в усьому, у тому числ╕ ╕ широкого господарського кругозору, глибоких знань майстерност╕ кер╕вника. Ус╕м цим волод╕в Георг╕й Миколайович. Було збудовано 1500 квартир, чотири дитсадки, три загальноосв╕тн╕ та одну музичну школу, Будинок культури, л╕карню з пол╕кл╕н╕кою та стац╕онаром, пекарню, Будинок побуту, центральну контору, потужний холодильник, автогараж, хутрову майстерню, склади отрутох╕м╕кат╕в, п'ять ╖далень, л╕тн╕й к╕нотеатр, асфальтували дороги, споруджували канал╕зац╕йн╕ та електро-водозабезпечувальн╕ системи. Упорядковувалися села Р╕вноп╕лля та Прудове. Було споруджено водосховище, впорядковано к╕лька ставк╕в. Для директора не було другорядних д╕лянок, усе господарство розвивалося як ╓диний високорентабельний комплекс. Усп╕х прац╕ ус╕х цех╕в господарства забезпечувала потужна сучасна техн╕чна база, яка складалася з багатьох сотень одиниць с╕льськогосподарських машин. Серед них були ╕ виноградозбиральн╕ агрегати в╕тчизняного виробництва. Георг╕й Миколайович добре розум╕в, що т╕льки на основ╕ прогресивних технолог╕й можна рентабельно вести велике багатогалузеве господарство. З ц╕╓ю метою було налагоджено т╕сн╕ контакти з багатьма науковими орган╕зац╕ями кра╖ни. Упроваджувалося крапельне зрошування в садах ╕ на виноградниках, працювали над виведенням нових сорт╕в, було створено бригадний п╕дряд, удосконалювався машинний зб╕р винограду, вводилося траншейне закладання виноградник╕в. Впевнено, злагоджено велике господарство п╕д кер╕вництвом Г. М. Авраамова перетворилося на радгосп- м╕льйонер, на один з небагатьох у Криму зразково-показових комб╕нат╕в. З кожним роком м╕цн╕ло господарство, а назва - "Виноградний" асоц╕ювалася ╕з заможн╕стю та м╕цн╕стю. Все це сприяло матер╕альному добробуту прац╕вник╕в радгоспу. Яскраво проходили у "Виноградному" свята врожаю, нагородження передовик╕в виробництва, загальнодержавн╕ под╕╖. Тут панував справжн╕й культ винограду, з яким був пов'язаний добробут господарства, кожного його прац╕вника. Тут народилося присл╕в'я: "Живеш у "Виноградному" - знай виноград!" Це був дев╕з згуртованого колективу радгоспу-заводу, який у пору збирання винограду, в╕д школяра до директора, виходили у поле на збирання сонячних яг╕д. Об╜рунтован╕ агроном╕чн╕ знання директора, сол╕дний досв╕д працездатного колективу допомогли упоратися з лихом - ф╕локсерою, яка знищила в ш╕стдесят╕ роки економ╕ку б╕льшост╕ виноградарських господарств. Корчували стар╕ плантац╕╖ винограду, на великих площах ╖х зам╕нювали на нов╕, ф╕локсерост╕йк╕. Допом╕г вчасно збудований прищеплювальний комплекс з потужн╕стю чотири м╕льйони щеплень на р╕к! Посадили сорти, б╕льш придатн╕ для виробництва високояк╕сних тихих ╕гристих вин. За чотири роки було переведено на щеплену культуру б╕льш н╕ж 2 500 гектар╕в виноградник╕в. У господарство при╖жджали за досв╕дом спец╕ал╕зован╕ делегац╕╖ з багатьох ╓вропейських кра╖н з розвиненим виноробством. У т╕ часи у "Виноградному" працювали талановит╕ спец╕ал╕сти, кандидати с╕льськогосподарських ╕ економ╕чних наук. Це було ╓дине господарство, яке мало посаду заступника директора з науки. Виховувалася працьовита молодь, яка прагнула знань. Господарство сплачувало ╖╖ навчання у вищих навчальних закладах, будувало для молодят дом╕вки, вид╕ляло грошову до-помогу на господарськ╕ потреби. Радгосп-завод мав 8 тис. гектар╕в земл╕, б╕льш н╕ж 3 тис. гектари займали виноградники, 420 гектар╕в - плодов╕ сади, 60 гектар╕в - розпл╕дники. Господарство мало близько тисяч╕ одиниць велико╖ рогато╖ худоби, 1500 овець, велику конеферму, займалося свинар-ством ╕ крол╕вництвом. Потужн╕сть заводу вторинного виноробства складала 1,5 тисяч╕ тонн добово╖ пере-робки винограду. Машинний парк мав 150 трактор╕в найнов╕ших марок ╕ 130 одиниць автотранспорту, великий наб╕р зернозбирально╖, ╜рунтообробно╖ та ╕ншо╖ с╕льськогосподарсько╖ техн╕ки. Прибутки у к╕нц╕ 1990-х рок╕в становили 22 - 25 м╕льйон╕в карбованц╕в на р╕к. Радгосп-завод "Виноградний" став горд╕стю не т╕льки Кримсько╖ област╕, а й ус╕╓╖ кра╖ни. ╤ ця епоха назавжди пов'язана з ╕м'ям Георг╕я Миколайовича Авраамова, справжньо╖ Людини ╕ Кер╕вника з велико╖ л╕тери, який стояв на чол╕ цього ун╕кального господарства протягом 40 рок╕в. Георг╕й Миколайович пост╕йно п╕клувався й про духовн╕ та культурн╕ потреби труд╕вник╕в села. У цьому план╕ в╕н фактично зд╕йснив "культурну революц╕ю". За його ╕н╕ц╕ативи та за його п╕дтримки було орган╕зовано хор, танцювальний колектив, дитячий хореограф╕чний ансамбль, багато спортивних секц╕й. М╕сцевий ансамбль п╕сн╕ й танцю був не т╕льки лауреатом всеукра╖нських ╕ всесоюзних конкурс╕в, а й володарем Гран-пр╕ ╓вропейського конкурсу в Будапешт╕, був нагороджений дипломом м╕жнародного фестивалю в Н╕цц╕! "Людина високо╖ культури, Георг╕й Миколайович Авраамов створив можлив╕сть обм╕ну фольклорними акторськими групами Криму ╕ Франц╕╖. "Завжди житт╓рад╕сний, динам╕чний, в╕н був дуже демократичним: сп╕вав у хор╕, ходив з молоддю в походи, - пригаду╓ Тамара Васил╕вна. - Його енерг╕йна д╕яльна натура не знала спокою. При колосальн╕й завантаженост╕ кер╕вник господарства знаходив час на культурне сп╕лкування, полювання, к╕нний спорт, гру на роял╕, прийом дорогих його серцю гостей. Любив природу, тварин, обожнював собак, породистих коней. За характером був дуже житт╓любним, товариським, волод╕в надзвичайним талантом притягувати до себе людей, ц╕нувати ╖хн╕ таланти, волод╕в яскравим хистом опов╕дача. Вся гама його захоплень була н╕бито продовженням важко╖ прац╕, як╕й в╕н в╕ддавався також ╕з захопленням ╕ задоволенням. Георг╕й н╕кого особисто не вид╕ляв, але й н╕кого не залишав без уваги". П╕клування про людей прац╕, ╖хн╕й побут, культурн╕ потреби - було в центр╕ уваги Георг╕я Миколайовича. Спортивн╕ змагання проходили на двох футбольних полях, трьох волейбольних, трьох баскетбольних майданчиках, у двох спортивних залах. Працювала секц╕я к╕нного спорту на м╕сцевому ╕подром╕, користувалися популярн╕стю секц╕╖ з тен╕су, в╕льно╖ боротьби, шах╕в, усп╕шно працювала група здоров'я. Держава нагородила Г. М. Авраамова орденами Лен╕на, Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народ╕в. В╕н був депутатом обласно╖ ради, головою с╕льськогосподарсько╖ ком╕с╕╖ облвиконкому. Г. М. Авраамов заснував у господарств╕ кафедру практичних основ кер╕вництва - ф╕л╕ал кафедри кер╕вництва Кримського с╕льгосп╕нституту й працював ╖╖ зав╕дуючим. В╕н блискуче захистив дисертац╕ю на звання кандидата економ╕чних наук. В╕дкрита душа ц╕╓╖ людини, ╖╖ могутня енергетика, розвинений смак до життя, багатогранн╕ можливост╕, демократизм ╕ людинолюб-ство гармон╕йно доповнювали ун╕кальн╕ д╕лов╕ якост╕, притягували до себе людей: в╕д рядового прац╕вника до академ╕ка з╕ св╕товим ╕м'ям! ...В останн╕ роки життя Георг╕й Миколайович тяжко хвор╕в. Зв╕стка про його смерть митт╓во облет╕ла село. Цю новину сприймали як особисте горе, нав╕ть не в╕рили, що це правда. Прощалися з шанованим директором 29 червня 1997 року щиро, з почуттям душевного болю. Поховали Георг╕я Миколайовича на м╕сцевому кладовищ╕, в земл╕ р╕дного господарства. ..Минуло чимало часу... Зламалась доля держави, на користь яко╖ працював директор радгоспу-заводу "Виноградний". П╕сля його смерт╕ "Село неначе погор╕ло, Неначе люди подур╕ли..." Навколо - см╕тники, бруд! Ран╕ше за життя Авраамова не було й натяку на см╕ття, а зараз - жах! Що ж робиться з душами наших людей, до якого зубож╕ння ми дожили, якщо можемо дозволити соб╕ насм╕тити, залишити "щось" по соб╕? Хоча чи можна цьому дивуватися, коли навколо нас все руйну╓ться? У якому стан╕ наш╕ дороги? Одн╕ лише ями... А Будинок культури, в╕домий у район╕ осередок народних талант╕в? А дитяча музична школа, б╕ля буд╕вл╕ яко╖ небезпечно ходити останн╕м часом, бо з ╖╖ даху падало кам╕ння, а в сам╕й школ╕ давно забули про тепло й затишок? Про як╕ зручност╕ в навчанн╕ д╕тей можна говорити, якщо п╕длогу другого поверху вкривали клейонкою, щоб п╕д час зливи вода не заливала перший поверх, бо дах перебував у авар╕йному стан╕? Зараз старе прим╕щення школи зачинене, а юних музикант╕в розкидали по всьому селу. Одн╕ навчаються в Кольчугинськ╕й школ╕ № 1, ╕нш╕ - у Кольчугинськ╕й № 2, а решта - у Будинку культури, де також потр╕бен ремонт. З чотирьох дитячих садочк╕в залишилося лише два. В одному з колишн╕х чотирьох, слава Богу, працюють справжн╕ господар╕, як╕ в╕дремонтували прим╕щення колишнього садочка завдяки виграним проектам ╕ допомоз╕ турецьких спонсор╕в. Тут розм╕стилася наша Кольчугинська школа № 2 з кримськотатарською мовою навчання, яка перебува╓ п╕д захистом ЮНЕСКО. Дитячому садочку, розташованому ран╕ше в сел╕ Р╕вноп╕лля, пощастило менше. Його закрили, а пот╕м розтягли по кам╕нчиках. Зараз там лише ру╖ни. ...Мен╕ зда╓ться, що лише зараз, коли минуло десять рок╕в по смерт╕ Георг╕я Миколайовича Авраамова, люди нарешт╕ повн╕стю зрозум╕ли обсяг т╕╓╖ трагед╕╖, що сталася. П╕шов з життя не просто кер╕вник радгоспу-м╕льйонера. Ми втратили величезну творчу особист╕сть, Людину, яка любила людей ╕ жила для людей. Ельв╕ра САЛ╤╢ВА, учениця 11-го "а" класу Кольчугинсько╖ загальноосв╕тньо╖ школи ╤ - ╤╤╤ ступен╕в № 2 з кримськотатарською мовою навчання.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
