Версiя для друку Обговорити в форумi

— ЕСЕ З ДІАЛОГОМ —

 Тоді, чотири роки тому, повернувся я додому із Семисотської ЗОШ, що в Ленінському районі, при враженні, що побував на незвичайному літературному святі, де так багато людей водночас виявили свою істинну душу, душу творця. Дійство за моєю творчістю (і її творчістю - теж, бо ж і сама на той час видала першу поетичну збірку) організувала вчителька-україніст цієї школи Катерина Олександрівна Степчин. На семінар (так у нас називаються подібні справи) були запрошені вчителі-україністи з усього району. Щось подібне пережив недавно. І знову ж у цій школі. Коли почув, що такий семінар, тобто свято, відбудеться, не минув нагоди туди поїхати, тим паче, що був ще й запрошений.
І от проходять дні, а перед очима семисотські школярики. Вони так по-дорослому виходили на люди і так невимушено, з непідробним почуттям щебетали українською (а школа ж, як і більшість у Криму, російськомовна, і діти різної національності). Але про це ще буде. Почнемо про те свято, що відбувалося на моїх очах. В ньому було немало епізодів, які схвилювали і продовжують хвилювати...

 УРОК-ПРЕЗЕНТАЦІЯ
 В арсеналі творчого учителя чимало «родзинок», що допомагають учням опанувати програмний матеріал, реалізувати ті завдання щодо гуманітарного виховання, які стоять перед школою на нинішньому етапі. Коли говорити мовою чиновників. А якщо простіше: тільки вчитель-творець здатен підтримати в дітях творчі задатки. Бо якщо цього не робити, викладання шкільних наук, особливо мови й літератури, втрачає будь-який сенс. Але це розмова окрема. Я торкнувся її лише тому, щоб сказати: як важливо мати дітям учителя, який свою професію не відділяє від творчості. Такого, скажімо, як К. О. Степчин. Та й не тільки вона - немало їх, талановитих і одержимих, у наших школах.
 Як на мене, головне на цьому уроці не те, що вчителька презентувала свою нову, другу за числом книгу «Вклоняюсь Слову» (промовиста назва!), і не те, що вона та учні не тільки декламували, а й з особливим трепетом співали вірші, покладені на музику самою Катериною Олександрівною. Найважливіше, мабуть, усе-таки в діяльності самих учнів, у їхній причетності до творчості. На уроці творили усі, і кожен докладав хисту й уміння, щоб виявити не тільки свої знання, а й себе самого. Вразило й те, якою гарною українською мовою говорять діти. До речі, двоє учнів К. О. Степчин посіли призові місця в цьогорічному всекримському конкурсі «Ми діти твої, Україно!». Може б, і не треба цих деталей, однак саме вони засвідчують незаперечну істину: горить учитель творчістю - і учні запаляться цим горінням.

 МОВА - УСІХ ЗНАНЬ ОСНОВА
 Такою була тема іншого, уроку-концерту, проведеного в шостому класі К. О. Степчин. З допомогою пісень, знову ж таки на слова і музику вчительки, діти засвоювали граматичні правила рідної мови. Написані емоційно, професійно, пісні западали в дитячі душі, запам’ятовувались. Ось, приміром, «Пісня про будову слова», де така строфа:

 З кореня, з кореня
 Слово вверх вироста.
 Префіксом, префіксом
 Прикривається.
 Суфікс не боягуз -
 Заховався неспроста:
 Біля закінчення ховається.

 Насамкінець уроку, співані учнями, зазвучали коломийки, веселі та іскрометні. Здавалось, їх співає вся школа.
 Можна б ще і ще переповідати епізоди з цих двох уроків, та ліпше послухати думки учасників небуденного свята. Я почав розпитувати і про семінар, і про його організаторів і виконавців, ще гаразд не знаючи, буду про це писати чи ні.
 Надія Костянтинівна Єланцева, методист Ленінського районного відділу освіти, керівник методоб’єднання вчителів-україністів.
 - Справжнє свято української мови! Такі семінари вчать усіх нас. Дітям Семисотської школи пощастило на творчого вчителя-україніста. Без сумніву, вона заслуговує звання «Вчитель-методист» (зауважу: треба вище брати, заслуговує на звання заслуженого вчителя АРК).
 Ірина Олімпіївна Лазаренко, вчитель із села Бєлінське:
 - Вчитель може багато у вихованні любові до рідної мови.
 Ніна Іванівна Комелевська, вчитель із села Лугове:
 - К. О. Степчин варта того, щоб її полюбили ті, кого вона навчає.
 Сергій Михайлович Савченко, голова Всекримської «Просвіти», активний учасник семінару. Вручивши кожному копію фільму «Нескорений», висловився дещо патетично, але по суті:
 - Всі ви, хто сіє українське слово в зросійщеному Криму, теж нескорені! Спасибі вам!

 ІНШІ ДІЙОВІ ОСОБИ
 А директор школи тут - хімік, Руслан Володимирович Пермяков. Молодий. У дружному педколективі він не почувається чужим. Бо вийшов з цього колективу і налаштований не ламати збудоване іншими, а будувати далі з усіма. Не тільки навчати, а й самому вчитися. Після побаченого й почутого хочеться в це вірити. Приємно й те, що Руслан Володимирович непогано знає українську мову, спілкується нею з учителями та учнями.
 Випала нагода познайомитися з Анатолієм, чоловіком К. О. Степчин. Обоє вони - з Хмельниччини. Далекого 1984 року приїхали в Крим, в село Семисотку і «заякорились» тут назавжди. Він - агроном, але любить читати «Кримську світлицю», «Літературну Україну», надійний тил для дружини. Він би, звісно, не проти, аби вона більше трималася дому, але... Така доля, каже. Виростили двох дітей, тепер легше. Інтелігентний, толерантний. Об’їздили з ним усі поля. Бачили б ви, якою радістю світився, милуючись оксамитовим морем озимини, роботою агрегатів, що садили картоплю. «Живемо! - не раз повторював. - Ось тільки б трішки уваги з боку держави, а то борсаємось у турботах одні, як палець. Міцнішою була б наша агрофірма».
 Та чи не найголовнішою дійовою особою на святі (після вчителя, звісно) була поетична збірка «Вклоняюсь Слову». Авторка вручила її кожному гостеві. Поліграфічно якісна, ошатна зовні, невелика за обсягом і кількістю віршованих творів, книжечка читається з тією радістю, з якою відкривають щось приємно несподіване. У ній - вірші, написані на професійному рівні, на потрібні теми.. А всі вони - про рідне слово, про тих наших письменників-класиків, яких вивчають у школі. Подаються авторські тексти пісень з нотами - бери, співай! Як це робить на уроках, у всекримському конкурсі «Львівська струна - на кримський лад» сама педагог-поетеса К. О. Степчин.
 Куценькою, щоправда, урізаною вийшла ця книжечка. Як-то мовиться, за лаштунками залишилося чимало віршів, бідкається авторка. Чи то коштів не вистачило, виділених меценатом Сергієм Миколайовичем Мироненком, чи то «не вписалися» у видавничий план. Та хай там що, чудове видання! З чудовою передмовою знаного письменника, патріарха української поезії в Криму Данила Кононенка. «Берегиня рідного слова» - так названо цей есей-роздум. Воістину: берегиня!
 Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
 учитель, письменник.
 
УРОК З ПРЕЗИДЕНТОМ
 Президент Віктор Ющенко провів відкритий урок на тему «Україна – європейська держава» у загальноосвітній школі села Мар’янівки, що в Київській області.
 Звертаючись до старшокласників, Глава держави відзначив, що в сучасному світі прогрес країни визначається розвитком освіти і технологій. Відтак, реформа освітньої галузі має стати «стержнем української політики». «Матеріальний ресурс дуже важливий, але не першочерговий. Освіта визначає все», – наголосив В. Ющенко.
 «Шануйте кожен день, який ви провели в школі. Цей день дає вам ключі від вашого майбутнього життя. Ви повинні бути успішними в освіті. Поки що це ваша робота», – сказав Президент. Глава держави нагадав, що Україна приєдналася до болонського процесу з тим, щоб уніфікувати свою освітню систему з європейськими стандартами.
 Під час уроку особливий наголос В. Ющенко зробив на необхідності вивчати і знати українську історію, наголосивши, що майбутнє держави ґрунтується на її минулому. «Історія, у найширшому розумінні цього слова, дає нам можливість відчути свою сутність – хто ми такі», – сказав він. За словами Президента, по-справжньому зрозуміти історію можна лише пройнявшись нею, уявивши побут своїх предків, їхній світогляд. «Спробуймо уявити, що думали наші предки, коли вони розбудовували міста, села, як тоді жила наша держава. А ми говоримо про велику державу – про Київську Русь», – зазначив Президент.
 В. Ющенко згадав про діяльність видатних державотворців і митців – Ярослава Мудрого, Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Івана Франка, Лесі Українки. Серед уродженців Київщини він відзначив Катерину Білокур, Павла Чубинського, Івана Драча, Андрія Малишка.
 Президент закликав дітей пишатися своїм українським походженням. «Треба, щоб у вас завжди була надія, було еґо. Ви повинні шанувати себе, повинні бути дуже горді та вимогливі до себе», – сказав він. В. Ющенко зазначив, що звертається до школярів не лише як Президент, а також як громадянин та батько п’ятьох дітей.
Перед уроком Глава держави оглянув школу та передав учням комп’ютерний клас.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 04.05.2007 > Тема "Урок української"