Версiя для друку Обговорити в форумi

ПАМ’ЯТЬ

Генеральна асамблея ООН відмовилася включати до порядку денного своєї нинішньої сесії питання про голодомор в Україні в 1930-х роках. Це рішення було ухвалене минулої п’ятниці на пленарному засіданні Генасамблеї без голосування, передає УКРІНФОРМ з посиланням на РІА Новини.
На внесенні як додаткового пункту «Ознаменування сімдесят п’ятих роковин голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні» наполягала українська делегація. Таким чином, Генасамблея схвалила пропозицію свого Генерального комітету, який напередодні, на вимогу Росії, рекомендував не включати це питання до порядку денного.
«Ми заперечуємо проти такої постановки питання, оскільки вважаємо її історично - і, отже, політично - некоректною... Ми вважаємо некоректними по відношенню до пам’яті сотень тисяч людей, загиблих від голоду в інших республіках і регіонах колишнього СРСР, порушувати дане питання в ООН стосовно тільки до одного з постраждалих регіонів», - пояснив російську позицію постпред РФ при ООН Віталій Чуркін на засіданні Генерального комітету в четвер.

Довідка УКРІНФОРМу. У Спільній заяві делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-1933 рр. від 7 листопада 2003 року йдеться: «У колишньому Радянському Союзі мільйони чоловіків, жінок і дітей стали жертвами жорстоких дій і політики тоталітарного режиму. Голодомор - Великий голод 1932-1933 років в Україні - забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу. У цьому зв’язку ми беремо до уваги заходи з нагоди сімдесятої річниці голоду, зокрема заходи, організовані Урядом України.
Відзначаючи сімдесяту річницю української трагедії, ми також віддаємо данину пам’яті мільйонам росіян, казахів і представників інших національностей, що померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок громадянської війни та примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рані у свідомості майбутніх поколінь.
Висловлюючи співчуття жертвам Великого голоду, ми закликаємо всі держави-члени, Організацію Об’єднаних Націй та її спеціалізовані установи, міжнародні та регіональні організації, а також неурядові організації, фонди й асоціації віддати данину пам’яті тим, хто загинув у цей трагічний період історії.
Визнаючи важливе значення підвищення рівня інформування громадськості про ці трагічні події в історії людства для їхнього запобігання у майбутньому, ми засуджуємо дії та політику, що призвели до масового голоду і загибелі мільйонів людей. Ми не хочемо зводити рахунків з минулим, яке не можна змінити, але ми переконані в тому, що викриття порушень прав людини, збереження історичних документів і відновлення гідності жертв шляхом визнання їхніх страждань слугуватиме орієнтиром для майбутніх суспільств і сприятиме запобіганню подібних катастроф у майбутньому. Ми вважаємо, що якнайбільше людей повинні дізнатися про цю трагедію, і що ці знання допомагатимуть зміцненню законності і поваги до прав людини та основних свобод».
Тогочасні втрати населення України можна вивести наближено з порівняльної таблиці приросту і втрат населення СРСР, Росії, Білорусі та України за даними переписів 1926 і 1939 років, що подавались у радянських джерелах незалежною Міжнародною комісією юристів (створена у 1988 році у складі провідних юристів зі Швеції, Бельгії, Великобританії, Канади, Франції, Аргентини, США). 1926 року все населення СРСР становило 147,028 млн., 1939 - 170,557 млн., приріст - 23,529 млн. /16%/, Росії - відповідно 77,791 млн., 99,591 млн., приріст - 21,800 млн. /28%/, Білорусі - 4,739 млн., 5,275 млн., приріст - 536 тис. /11,2%/. В Україні 1926 року мешкало 31,195 млн. людей, 1939 - 28,11 млн. Населення в Україні скоротилося на 3,084 млн., або 9,9%. Для порівняння: сучасне населення Данії становить 5,2 млн. осіб, Австрії - 8 млн.; Болгарії - 8,5 млн.; Бельгії - 10 млн.; Угорщини - 10,3 млн. Тобто, під час Голодомору зникла ціла європейська країна.
За даними вчених, найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донбасі - у 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України.
Роберт Конквест у книзі «Жнива Скорботи (Радянська колективізація і терор голодом)» писав: «Події, висвітлювані в цій книзі, в узагальненому вигляді можна представити так. У 1929-1932 рр. Комуністична партія під керівництвом Сталіна з причин, які розкриватимуться далі, завдала подвійного удару радянському селянству, - йдеться про розкуркулювання й колективізацію. Розкуркулювання означало, по суті, фізичне знищення або депортацію на Північ мільйонів селян разом з їхніми родинами. Офіційно розкуркуленню підлягали найзаможніші селяни, на ділі ж його жертвами стали найвпливовіші, передусім ті, хто не погоджувався з планами насильницької колективізації. Організація колгоспів призвела до цілковитої ліквідації приватного землеволодіння й концентрації решти селянства в контрольованих більшовиками колективних господарствах. Результатом цього подвійного удару стали мільйони жертв, головним чином, серед депортованих, але також і серед тих, хто залишався на своїй батьківщині (наприклад, у Казахстані).
Після цього, в 1932-1933 рр., сталося те, що можна охарактеризувати як терор голодом або голод, штучно створений владою проти колективізованих селян України та значної частини заселеної українцями Кубані (разом із деякими регіонами Подоння й Поволжя), здійснюваний шляхом установлення для них аж надто великих, непосильних норм хлібоздачі, вилучення до останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги ззовні, - навіть з інших регіонів СРСР. Ця акція, значно згубніша для життя, ніж попередня колективізація 1929-1932 років, супроводжувалася масовими гоніннями на українську культуру, інтелігенцію, церкву. Уявну впертість українських селян, котрі не здавали зерна (якого вони не мали), недвозначно розцінювали як «націоналізм» - відповідно до твердження Сталіна, що національна проблема є за своєю суттю селянською проблемою. Тож український селянин терпів подвійно - і як селянин, і як українець. Так проти українського селянства поєдналося два чинники: протистояння партії селянству і протистояння партії українству».
Станом на 22 лютого 2008 року Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду прямо визнали 12 держав. Ними є (в хронологічному порядку): Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія та Мексика.
У двох Резолюціях США - Палати представників та Конгресу - про Голодомор говориться як про геноцид. На міжнародному рівні Голодомор геноцидом визнала Балтійська Асамблея - міжнародна організація, до якої входять Естонія, Латвія та Литва. На регіональному та муніципальному рівнях Голодомор геноцидом визнали законодавчі органи 12-ти адміністративно-територіальних одиниць п’яти держав світу.
ООН, ЮНЕСКО та ОБСЄ прийняли документи, в яких вшановується пам’ять жертв Голодомору. Аналогічні документи прийняли законодавчі органи п’яти держав: Аргентини, Іспанії, Словаччини, Чехії та Чилі, а також двох адміністративно-територіальних одиниць Аргентини. Свою шану жертвам Голодомору висловили Папа Римський Іван Павло ІІ та Папа Римський Бенедикт XVI.
Генеральна Асамблея ООН 11 липня схвалила рекомендації Генерального комітету 62-ї сесії з питання звернення України про включення до порядку денного окремого питання «Про відзначення 75-х роковин Голодомору 1932-1933 рр. в Україні». Предметна дискусія по суті цього питання відбудеться на засіданні наступної, 63-ї сесії Генасамблеї ООН, повідомив 15 липня під час брифінгу речник МЗС Василь Кирилич, передає кореспондент УКРІНФОРМу.
Таким чином В. Кирилич роз’яснив ситуацію, спростувавши повідомлення у ЗМІ про начебто відмову Генасамблеї ООН обговорювати це болюче питання. «Предметної дискусії по суті питання як на засіданні Генерального комітету сесії, так і на пленарному засіданні Генасамблеї, не передбачалося, оскільки вирішувався процедурний аспект - час винесення проблематики на обговорення», - сказав він, додавши, що нинішня, 62-а сесія була надто завантажена.
Саме зважаючи на обмаль часу, що залишився до завершення поточної сесії, за словами дипломата, Україна і не ставила за мету розгляд питання вже зараз. Крім цього, додав він, було також враховано бажання низки делегацій-членів ГК більш детально ознайомитися з проблематикою Голодомору з тим, щоб її розгляд та схвалення відповідного документу могли відбутися в ході наступної сесії ГА ООН.
В.Кирилич наголосив, що світовим співтовариством позитивно сприймається ідея вшанування пам’яті жертв трагедії Голодомору. Так, 3 липня Парламентська асамблея ОБСЄ на своїй Щорічній сесії в Астані (Казахстан) переважною більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка вшановує пам’ять жертв трагедії і закликає парламенти держав-учасниць Організації визнати на національному рівні трагедію Голодомору.
Водночас, зазначив речник МЗС, у зв’язку з конфронтаційною позицією Російської Федерації в питанні Голодомору Українська сторона вкотре підкреслює, що ця трагедія має принципову відмінність від масового голоду на теренах колишнього СРСР, спричиненого неефективною аграрною політикою сталінського тоталітарного режиму. «Вшановуючи пам’ять багатомільйонних жертв, Україна не принижує значимість трагедії росіян, казахів та інших національностей, які постраждали від масового голоду 30-х років минулого століття», - підкреслив В. Кирилич.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2008 > Тема "З потоку життя"