Щороку менше ╕ менше кроку╓ в урочистих колонах 9 травня ветеран╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. А останн╕м часом ╖м це взагал╕ не п╕д силу – на перший план вийшов «другий» ешелон – «б╕йц╕» трудового фронту та оф╕цери запасу – у них теж багато нагород, але здеб╕льшого юв╕лейних. «Настане час ╕ ветеран╕в не залишиться взагал╕», - зауважив Президент, в╕таючи народ з Днем Перемоги ╕ об╕цяючи до 2015 року вс╕х ╕нвал╕д╕в першо╖ групи Велико╖ В╕тчизняно╖ забезпечити житлом. Це коли наймолодшому з тих, хто вже зараз перебува╓ в критичному стан╕ щодо здоров’я, буде 90 рок╕в. Не дотягнуть. Думаю, квартири теж одержуватимуть представники «другого» ешелону, з╕бравши необх╕дн╕ медичн╕ дов╕дки. ╤ справа не в т╕м, що вони цього не заслуговують. Справа в т╕м, що свято «з╕ сльозами на очах» вже давно перетекло в так╕ сам╕ будн╕ ╕ за життя ветеран╕в н╕кому буде висушити ц╕ сльози. Важко сказати, щоб святкування Дня Перемоги в С╕мферопол╕ цього року вир╕знялося в кращий б╕к. Об╕цяний б╕ля Верховно╖ Ради м╕тинг виявився всього лише маленьким концертом во╓нно╖ п╕сн╕ у виконанн╕ дек╕лькох учасник╕в. А хот╕лося б д╕йсно почути якесь в╕тальне слово на ознаку уваги з боку уряду. Адже ╕мпров╕зовану сцену оточували люди з символ╕кою парт╕╖ влади. Нав╕ть охоронц╕ порядку були п╕д ╖╖ прапорами. Дал╕ – хода до В╕чного вогню в Гагар╕нському парку, де в минул╕ роки мен╕ доводилося спостер╕гати так╕ зворушлив╕ сцени, скаж╕мо, зустр╕ч через п╕встол╕ття фронтових побратим╕в, де хрестилися, плакали, в╕ддавали честь, схиливши голову. ╤ кожен з таких момент╕в вартий був, аби закарбуватися в пам’ят╕ не одного покол╕ння. Та це – в минулому. А нин╕ – звичн╕ колони п╕д парт╕йними стягами: комун╕сти, пот╕м ще одн╕ комун╕сти – парт╕я роб╕тник╕в ╕ селян Леон╕да Грача, парт╕я «Справедлив╕сть» п╕д розписаними, як пасхальн╕ писанки, прапорами, «Русское единство» та «Русские сили Крыма», афганц╕ на чол╕ ╕з Серг╕╓м Кунициним ╕, звичайно ж, Парт╕я Рег╕он╕в – найчисельн╕ша. ╤ хоча важко було не пом╕тити в ╖╖ лавах в╕домих керманич╕в, все ж орган╕заторського моменту заходу дещо бракувало. Бо знов-таки – не вистачало теплого слова, зверненого до ветеран╕в, - чи то з транспарант╕в, чи то ╕з вуст тих, хто мав додати ход╕ урочистост╕ ╕ святковост╕. На м╕сц╕ «народних гулянь» (так це називалося у програм╕ заходу) не лунало музики – цю функц╕ю взяли на себе «бродяч╕ музиканти», яким щедро подавали милостиню. Щодо «солдатсько╖ каш╕ ╕ фронтових ста грам╕в», то це готував кожен сам соб╕, як у в╕дом╕й байц╕: «И под каждым под кустом был у нас и стол, и дом». Не пом╕тила я й виносно╖ торг╕вл╕. Витримати на ногах к╕лькагодинну церемон╕ю л╕тн╕м людям теж було заважко, тому дв╕-три лавочки парку буквально обл╕пили т╕, чи╖м у першу чергу було це свято. Щодо коп╕й прапора Перемоги на пров╕дних установах м╕ста та в колон╕ демонстрант╕в, що спровокували в держав╕ не одну конфл╕ктну ситуац╕ю, то кримчанам н╕що под╕бне не загрожувало. ╤ справа не в т╕м, що влада збер╕гала ╖х в╕д потряс╕нь, – просто, схоже, не завдала соб╕ зайвого клопоту. Бо портрет Стал╕на майже у людський зр╕ст н╕кого не шокував, навпаки, - м╕л╕ц╕я розчищала йому дорогу ╕ мен╕ ледь вдалося сфотографувати це видовище. Вт╕м, представники «Русского единства», попри судову заборону, скористалися-таки можлив╕стю подеф╕лювати з червоним прапором у Львов╕ ╕ таки спровокували там разом з комун╕стами та представниками «Родины» ╕з Одеси омр╕яний конфл╕кт. ╤ ситуац╕ю вони прорахували ц╕лком грамотно – винними виявилися зовс╕м не вони. П╕сля сутички, яка привела до травмпункт╕в 16 льв╕в’ян, голова м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ змушений був написати заяву про в╕дставку, а «розб╕р польот╕в» ще трива╓ й дос╕. Справжнього ветерана, учасника бойових д╕й, я здибала вже на виход╕ ╕з парку. Це був 86-р╕чний укра╖нець з Черн╕г╕вщини Григор╕й Прокопович ╢рмола (на фото угор╕), який воював на 3-му Укра╖нському та 1-му Б╕лоруському фронтах. П╕шов п╕д кул╕ 17-р╕чним юнаком та ще й в «ел╕тн╕» в╕йська – п╕хоту. Зазнав контуз╕╖. Познайомилася я ╕ з його дружиною Оленою ╤ван╕вною та внучками Юлею та Машею. ╤ без цього знайомства почувалася б я таки обкраденою, як на вес╕лл╕ без наречених чи на дн╕ народження без ╕менинника. Прощатися не хот╕лося, бо ц╕ люди з передово╖ для мене ╕ сьогодн╕ дарують в╕дчуття над╕йного тилу.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
