Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 11.11.2011
ПОДОРОЖ З МАМАЙОТОЮ, АБО ЯК АРТЕМ ЧАПАЙ П╤ЗНАВАВ УКРА╥НУ

В пошуках Укра╖ни

Тримаю в руках його книгу «В пошуках Укра╖ни. Подорож з Мамайотою». В╕дразу зазначу, що справжн╓ ╕м’я мандр╕вника — Антон Водяний, в╕н з прикарпатського м╕ста Коломи╖. Проте в деяких колах цю молоду людину знають саме як Артема Чапая. Що сп╕льного ма╓ фанат мандр╕в з геро╓м громадянсько╖ в╕йни? Мабуть, н╕чого, х╕ба що деякий авантюрницький дух. Той факт, що хлопець з багатод╕тно╖ родини встиг три роки провчитися в Академ╕╖ СБУ, а пот╕м покинути ╖╖ п╕д час акц╕╖ «Укра╖на без Кучми», про щось та говорить…
Пот╕м було навчання в Ки╓во-Могилянц╕, п╕д час якого майбутн╕й мандр╕вник працював вантажником, кур’╓ром, редактором дитячого журналу, перекладав ф╕льми на «╤нтер╕»… Пот╕м п╕втора року «бомжував» Америкою, жив у негритянському квартал╕ Нового Орлеана п╕сля урагану «Катр╕на», брав участь у заворушеннях в Мексиц╕, будував зруби в Гватемал╕, копав котлован у Н╕карагуа.
Диктофон збер╕г нашу недавню розмову з «Артемом Чапа╓м», настав час оприлюднити ╖╖. Адже кримським укра╖нцям належить знати про цю неперес╕чну людину! Укра╖номовна книга навряд чи так просто потрапить до книгарень сонячного п╕вострова, тож вкотре вируча╓ наша «Св╕тличка»…

— Що стало поштовхом до мандр╕вок, Артеме? Х╕ба бути прац╕вником спецслужб менш почесно, менш романтично?
— Те, що я вступив на навчання до Академ╕╖ СБУ, поясню╓ться не ст╕льки романтичн╕стю мо╓╖ натури, ск╕льки б╕дн╕стю нашо╖ с╕м’╖. У наш╕й родин╕ було четверо д╕тей, я був найстаршим… Нав╕ть якби ╕ вдалося вступити до якогось престижного ВНЗ, то все одно не вистачило б грошей на одяг та ╖жу. А в Академ╕╖ нас все ж таки ╕ одягали, ╕ годували…
— Але щось таки змусило вас покинути навчання?
— Це був, фактично, в╕йськовий ВНЗ. Обмеження свободи в усьому… Врешт╕-решт, я зрозум╕в, що це «не мо╓», п╕шов зв╕дти ╕ в╕дразу почав ╖здити автостопом по Укра╖н╕. А пот╕м ╕ дал╕. Це була моя спонтанна реакц╕я на тривале обмеження свободи.
— А чому ви соб╕ вибрали псевдон╕м «Чапай»?
— Це таке само╕рон╕чне псевдо, воно походить не ст╕льки в╕д ╕сторичного Василя ╤вановича Чапа╓ва, ск╕льки в╕д Чапая з анекдот╕в. До того ж, це м╕й ╕нтернетний псевдон╕м, в╕н уже наст╕льки «прир╕с» до мене, що значно б╕льше людей знають мене як Артема Чапая, н╕ж як Антона Водяного.
— А що таке «Мамайота»?
— Це назва мого мотоцикла. Тут об╕гру╓ться назва в╕домого твору Стейнбека: «╤з Чарл╕ у пошуках Америки». Назва мо╓╖ книги — «В пошуках Укра╖ни», бачите, тут ╓ певна аналог╕я… ╤ ще: в дитинств╕ я мр╕яв про коня, якого назвав би Мама╓м. ╤ було б так: я — Чапай, а к╕нь — Мамай. Але оск╕льки м╕й зал╕зний к╕нь японського походження, то я «япон╕зував» його назву, в╕н став Мамайотою…
— Книга написана на основ╕ вражень в╕д вашо╖ минулор╕чно╖ мандр╕вки?
— Так, я ще позаминуло╖ весни почав мр╕яти про цю подорож. Спочатку планував просту схему, хот╕в про╖хати в╕д Коломи╖, де живу, до Луганська, але у процес╕ подорож╕ наст╕льки захопився, що вир╕шив ╖здити колами по Укра╖н╕, аби поб╕льше «захопити» населених пункт╕в. У дороз╕ швидко приходить усв╕домлення — наск╕льки схожими ╓ люди з р╕зних рег╕он╕в… Мовна проблема ╓, скор╕ше, другорядною, людей хвилюють передус╕м економ╕чн╕ проблеми.
— Але ж мовна проблема об’╓ктивно ╕сну╓! Б╕да лише в тому, що ╖╖ болюч╕ше в╕дчувають укра╖номовн╕, бо менш захищен╕. Ви зробили як╕сь висновки для себе — як можна краще вир╕шувати цю проблему?
— Спробуймо роз╕братися, в чому вона поляга╓. В тому, що одн╕ люди не поважають мову ╕нших людей. Ви не змусите людину говорити вашою мовою, якщо цю людину не любите… Тут ╓ гарн╕ л╕ки: треба наполегливо вчити людей патр╕отизму, а для цього треба ширше використовувати по╖здки. Чим б╕льше людей почне ╖здити в ╕нш╕ рег╕они, тим швидше настане вза╓морозум╕ння. Причому, ╖здити треба не лише туристичними маршрутами, а саме так, щоб знайти друз╕в! Саме так╕ по╖здки треба пропагувати. А у нас традиц╕йно пропагу╓ться туризм по визначних м╕сцях. Цього замало, бо люди залишаються чужими, якщо не прагнуть познайомитися одне з одним.
— По╖здки в Галичину на Р╕здво ╕ Великдень орган╕зовуються вже давно, щоправда, переважно для школяр╕в…
— Це добре, але недостатньо. Варто ╖здити ╕ людям середнього в╕ку, в╕д них б╕льше залежить, вони можуть краще впливати на сво╓ оточення. До того ж, треба не т╕льки ╖здити ╕з Сходу на Зах╕д, але й у зворотному напрямку. Галичани ╕ волиняни могли б ╖здити до Криму не лише для того, щоб покупатися у мор╕, але й поза сезоном, хоча б на два-три дн╕ — аби посп╕лкуватися з людьми. Пов╕рте, це справд╕ дуже об’╓дну╓! Я ╕ в Донецьк ╖хав саме як галичанин ╕ не приховував цього, але донеччани дуже часто виявлялися милими, сердечними людьми, як╕ завжди готов╕ допомогти.
— Але ж ви, Артеме, переходили на рос╕йську, коли подорожували по Харк╕вщин╕, Донбасу ╕ П╕вдню? Я суджу по книз╕. Отже, ╓ певний ризик несприйняття?
— Н╕, ризику нема╓. Я м╕г би при╖хати на Луганщину ╕ говорити укра╖нською, все було б нормально. Я прагнув говорити не рос╕йською, а мовою сп╕врозмовника. Нав╕ть намагався ╕м╕тувати суржик того чи ╕ншого рег╕ону.
— Я це пом╕тив. Мабуть, волод╕╓те певним даром, зд╕бн╕стю до мов ╕ д╕алект╕в. Гов╕рку задеснянських черн╕г╕вських укра╖нц╕в ви переда╓те ╕деально! Мову рах╕вських гуцул╕в також. Можу судити лише про гов╕рки тих рег╕он╕в, де сам побував…
— Справа в тому, що я ╖хав не пропагувати л╕тературну укра╖нську мову, а прагнув роз╕братися в ситуац╕╖, вивчити рег╕он. Для цього треба максимально упод╕бнитись до сво╖х сп╕врозмовник╕в.
— Дозволю соб╕ дещо процитувати з вашо╖ книги: «За Армянськом звично димить «Кримський Титан». П╕вгодини ╖зди до Чаплинки — й рос╕йську мову зм╕ню╓ суржик з укра╖нською фонетикою…» А дал╕ зразок мовлення м╕сцевого селянина: «Всюди, нав╓рно, те саме: безгрош╕в’я. Укра╖на хароша страна, ╓вропейська страна. От т╕льки власть…» Дал╕ ви констату╓те: «У нього розумн╕ с╕р╕ оч╕, худе обличчя степовика.

Схож╕ типаж╕ я бачив у Гуляйпол╕…» Лише к╕лька фраз, але ц╕ важлив╕ детал╕ допомагають краще уявити соб╕ с╕льську Херсонщину. Якби держава працювала системно, зм╕цнюючи ╓дн╕сть рег╕он╕в, то ваша книга була б непоганим пос╕бником для ентуз╕аст╕в. Для тих молодих людей, як╕ св╕домо вибрали для себе цей шлях – «об’╓днуючий туризм»…
— Дякую за високу оц╕нку мо╓╖ скромно╖ прац╕. До реч╕, в книз╕ ╕ про Крим ╓ чимало: «В ран╕шньому туман╕ я про╖хав кр╕зь Кропотк╕но в Портове, щоб для годиться побувати на мор╕. Була шоста ранку. Над Карк╕н╕тським господарством, де вирощують у чеках рис, кружляв л╕так. Я ходив пляжем уздовж берега…» Або ще ось: «Думав зупинитися в Комишному у в╕рменки, проте, там було ще замкнено. Тож став у сел╕ ╤шунь, уже на трас╕. К╕лька татар будували навпроти кафе ще одне. Вже був ╕ напис укра╖нською: «Над╕я»…»
— А ви не пробували з’ясувати, чому кримськ╕ татари в╕ддали перевагу укра╖номовн╕й назв╕? Загалом, це не дуже типово, бо вони, як правило, обирають якщо не кримськотатарську, то рос╕йську.
— На жаль, не здогадався запитати…
— Ось я ще знайшов еп╕зод про мову… Це коли ╕деальна укра╖нська прозвучала з вуст м╕сцево╖ вчительки: «Нав╕ть ╕з тону зрозум╕ло, наск╕льки Алла Феодос╕╖вна любить свою доньку. — А як це ви тут у Криму так гарно укра╖нською розмовля╓те? — Я ж учителька, — лаг╕дно поясню╓ Алла Феодос╕╖вна. Я вже й сам переходжу на л╕тературну укра╖нську. Нав╕ть Св╓ту в розмовах починаю називати Св╕тланкою. У цей день ╤рина Фар╕он мною пишалася б…» Кому-кому, а просв╕тянам було б ц╕каво читати. Адже все взято з життя, все документально. Ось, наприклад, точка зору мел╕топольця В╕тал╕ка про мову ф╕льму «Дев’ять житт╕в Нестора Махна»: «А насчет языка, то там они подошли к вопросу, по-моему, идеально. Вот кто как разговаривает, так и подают. Суржик украинский. Как тот пулэмйотчык, который по легенде тачанки махновские придумал. Заметь, не кулэмэтнык, а пулэмйотчык. «Ви оце пулемйоти на тачанц╕ возите. А пот╕м ╖х зн╕ма╓те, шоб позиц╕ю зайнять. То це ж дур╕ст╕ка! Во-первих, час т╕ря╓те. А во-вторих, маньовру нема…» Якщо так дума╓ В╕тал╕к, значить, ця точка зору ма╓ певне поширення в рег╕он╕. А це вже ц╕нна ╕нформац╕я.
 — Я б ╕з задоволенням писав ╕ надал╕ так╕ ось «пос╕бники», якби вони були потр╕бн╕ мо╖м посл╕довникам. Якщо так╕ з’являться у Криму, я ╕з задоволенням при╖ду, привезу й к╕лька десятк╕в прим╕рник╕в свого д╕тища. Спод╕ваюся, укра╖нська мова книги не стане перепоною для молодих кримчан.
— Я також так вважаю. До реч╕, ми вже к╕лька раз╕в писали про мандр╕вника автостопом Олександра Волощука з Черн╕гова. В╕н бував у редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Хочу запитати вас: чим в╕др╕зняються мандр╕вки на мотоцикл╕ в╕д автостопу?
— У автостопу той плюс, що ви завжди досхочу наговоритесь з тим, хто вас п╕двозить. А м╕нус той, що будете ╖хати переважно основними трасами, але не будете за╖жджати в маленьк╕ м╕стечка. А в них також можна побачити ╕ почути багато ц╕кавого… Мотоцикл╕ст може зупинитися там, де захоче, нав╕ть якщо побачить групу людей на трас╕. Просто треба знати, про що будеш говорити з ними...
— Чи багатьох мандр╕вник╕в зна╓те? Чи багато ╖х ╓ в Укра╖н╕?
— Ма╓те на уваз╕ тих, хто мандру╓ на мотоцикл╕? ╢ такий Валер╕й Кришень, я про нього згадую у сво╖й книз╕. В╕н об’╖хав п╕всв╕ту… Щоправда, йому ф╕нансово допомогла Федерац╕я мотоспорту Укра╖ни, але й в╕н молодець — об’╖хав майже вс╕ континенти! Родом в╕н з Полтавщини, а тепер живе в Ки╓в╕. Ще ╓ такий мотоцикл╕ст — Роман Б╕лик — в╕н намага╓ться побувати в кожному районному центр╕ Укра╖ни. ╢ ще Роман Мартинюк, в╕н також зд╕йснив подорож навколо св╕ту… Хлопц╕ пишуть статт╕, але в╕дом╕ поки що лише в «мотосередовищ╕». А заслуговують на всеукра╖нське визнання, бо що не каж╕ть, а коли в дорогу вирушають хлопц╕ з неспок╕йною мандр╕вною душею — вони не можуть не об’╓днувати людей!

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 11.11.2011 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9588

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков